Інтеграція дітей з особливими освітніми потребами

На сучасному етапі розвитку суспільства дитина з особливими потребами - це особис­тість, яка має такі самі права, як інші члени спільноти, про що зазначено в низці правових документів України. Ллє у зв'язку з особли­востями індивідуального розвитку діти з пору­шеним психофізичним розвитком потребують особливих освітніх послуг, особливого підходу з урахуванням специфіки їхнього захворювання.

Завданнями освітніх закладів, де виховуються діти з особливими по требами, є:

- підготовка дітей з обмеженими руховими та інтелектуальними можливостями до на­вчання в загальноосвітній або спеціалізованій школі, розширення їхнього рухового та інте­лектуального потенціалу, формування жит­тєвих компетентностей і навичок самообслу­говування;

• профілактика виникнення сколіозу та порушень постави, захворювань дихаль­них шляхів;

формування у вихованців мотивації до здорового способу життя, занять физкуль­турою та спортом;

• підвищення опірності організму засо­бами  оздоровлювальних технологій;

- формування у дітей з особливими потребами моделі соціальної поведінки.

Основними умовами та чинниками, які сприяють гармонійному розвитку дитини з нетиповим розвитком, є запровадження в до­шкільних навчальних закладах таких педа­гогічних технологій, що сприяють вирішенню не лише освітніх завдань, а й здоров'я збережувальних, тобто:

- створення сприятливих умов розвитку, виховання та навчання дитини (спокійне середовище, яке не пригнічує її психічні про­цеси, відсутність стресових ситуацій);

- оптимальна організація освітнього про­цесу (відповідно до вікових, статевих, інди­відуальних особливостей і гігієнічних норм);

- повноцінний і раціонально організова­ний руховий режим.

У дітей дошкільного віку з особливостями психофізичного розвитку є патологічні зміни в емоційно-вольовій сфері: підвищена збуд­ливість або ж, навпаки, інертність, труднощі формування інтересів і соціальної мотивації діяльності. Під час фізкультурно-оздоровлю­вальних занять у процесі виконання фізич­них вправ у таких дітей виявляють значні труднощі у сприйманні, розумінні, виконанні загальноприйнятих команд, ігрових правил та умов. Вони важко засвоюють назви частин тіла та рухів, часто неспроможні уявити рух за словесним поясненням і зіставити інструк­цію з показом, повільно засвоюють і швидко забувають запропонований матеріал. Під час ходьби та бігу діти надмірно напружують м'язи тіла, розмахують руками, недостатньо коорди­нують рухи рук і ніг. Недоліки в координа­ції рухів спостерігаються також під час вико­нання стрибків. Тому вихованці не можуть навчитися стрибати на одній нозі, перестри­бувати з місця на місце на двох ногах тощо. Стрибки викликають у них надмірну напру­женість і зосередженість. У процесі метання (кидання, лові пня) деякі діти досить сильно стискають м'яч і виконують рух рукою, не від­пускаючи його. Дуже часто простежується недостатність статичної координації, неспро­можність до статичного утримання понад 2 с, діти гойдаються, падають, сходять із місця.

Плануючи фізкультурно-оздоровлювальні заняття з такими дітьми, педа­гогові варто враховувати такі чинники:

• методи та способи організації занять, фізкультурно-оздоровлювальні вправи мають відповідати віковим і функціональним можли­востям дитини;

• вправи для всіх великих груп м'язів пле­чового пояса, спини, живота, ніг потрібно чер­гувати;

• не замінювати повністю всі фізкуль­турно-оздоровлювальні вправи попереднього заняття, які діти ще недостатньо засвоїли;

• потрібно залишати 2- 3 вправи, які діти ви­конують із задоволенням;

• уникати тривалого статичного поло­ження, очікування;

• використовувати рухливу гру, що має закінчуватися спокійною ходьбою наприкінці заняття;

• добирати наочність з урахуванням тяж­кості порушення;

• стимулювати у дитини позитивні емоції від рухової діяльності;

• враховувати час, відведений на безпосе­реднє виконання рухових дій;

• дотримуватися норм тривалості навчаль­них і корекційних занять.